Supermarine Stranraer | |
---|---|
Призначення: | летючий човен-патрульний літак |
Перший політ: | 24 липня 1934 |
Прийнятий на озброєння: | 1937 |
На озброєнні у: | Королівські ПС Великої Британії Королівські ПС Канади |
Розробник: | Supermarined |
Виробник: | Supermarine |
Всього збудовано: | 57 |
Екіпаж: | 6 осіб |
Крейсерська швидкість: | 169 км/год |
Максимальна швидкість (МШ): | 266 км/год |
Дальність польоту: | 1610 км |
Практична стеля: | 5640 м |
Довжина: | 16,71 м |
Висота: | 6,63 м |
Розмах крила: | 25,91 м |
Площа крила: | 135,36 м² |
Порожній: | 5103 кг |
Максимальна злітна: | 8618 кг |
Двигуни: | 2 × Bristol Pegasus X |
Тяга (потужність): | 2 × 875 к.с. (652 кВт) |
Підвісне озброєння: | до 454 кг бомб |
Кулеметне озброєння: | 3 × .303-дюймових (7,7-мм) авіаційних кулеметів Льюїса |
Supermarine Stranraer у Вікісховищі |
Супермарі́н Странрар (англ. Supermarine Stranraer) — британський літаючий човен-біплан міжвоєнного періоду, який використовувався як морський розвідувальний літак Королівськими повітряними силами і Королівські повітряними силами Канади. На озброєнні останніх «Странрар» використовувався аж до 1944 року.